Практичний психолог у Дружківському ДНЗ №4 "Сонечко"

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО ІСТЕРИЧНІ РЕАКЦІЇ ДИТИНИ?

У деяких сім’ях, де є лише одна дитина, їй приділяють багато уваги, за першою вимогою виконують усі її примхи та забаганки. З такої дитини зазвичай виростає егоїст, який прагне мати тільки задоволення. Уникає труднощів, бо долати їх він не вміє. Будь – які складнощі, перепони виникають у такого малюка крик і сльози. У таких дітей розвивається прагнення бути завжди в центрі уваги, відігравати першу роль, викликати захоплення оточуючих. Якщо ж це не вдається, то з’являються серйозніші нервовості. Вони виражаються в різних розладах. Іноді істеричні припадки можуть мати перебіг у вигляді знепритомлення з підвищеною пітливістю, почервонінням або зблідненням шкіри, підвищенням температури тощо.

У дошкільників такий приступ виражається зазвичай у тому, що вони падають на підлогу або землю, починають розмазувати руками і совати ногами, кричати.

Якщо батьки виконують висловлені в такий спосіб вимоги дитини, то сприяють тому, що такий метод добиватися бажаного закріплюється, стаючи звичкою.

Практичний психолог у Дружківському ДНЗ №4 "Сонечко"

ЧИ МОЖНА ПОДОЛАТИ ЖАДІБНІСТЬ ДИТИНИ?

Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди.

Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька.

Намагайтеся перемкнути увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла когось порадувати.

Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені та горді за неї, якщо вона поділилася з кимсь яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів.

Практичний психолог у Дружківському ДНЗ №4 "Сонечко"

ЯК ПРОВЧИТИ МАЛЮКА ПРИБИРАТИ ІГРАШКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ГРИ

Коли заняття або гра закінченні, від дітей , дійсно, вимагається вміння прибирати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини.

Малюкам потрібно постійно нагадувати і показувати, як і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно.

Подібні дрібниці слід відзначати і попросити навести лад. Показати, як це зробити, або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

Практичний психолог у Дружківському ДНЗ №4 "Сонечко"

"ВСІ ДІТИ РІЗНІ"

Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все "схоплюють", засвоюють на "льоту", інші відстають у розвитку; одні товариські,

інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються одинаково, а можуть бути зовсім різними.

Чому діти такі різні? Причин тут багато: в уроджені особливості нервової системи дитини, стан здоров'я,характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше - вихователями, вчителями, ровесниками.

Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування.

Діти народжуються з різними особливостями функціонування головного мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних. І відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожен член сім'ї, у тому числі й кожна дитина живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що і всі брати, і всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам той факт, що хтось із них старший, хтось молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає до того, що молодші дивляться на нього знизу вверх, часто шукають у нього захисту, а іноді й навпаки - бунтують проти деспотизму старшого брата чи сестри, шукають захисту у батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти розвитку таких якостей як: зарозумілість або турботливість, відповідальність або байдужість, заздрість, покірливість.

А що може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими?Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти та багато інших обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.

Коли починаються формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами. любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини.Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди. що риси характеру дані їй від природи. А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.

Придивіться уважніше до своєї дитини, і ви помітите, що на тлі позитивного спілкування з кожним із членів сім'ї, в неї є хтось найближчий, хоч він і не завжди найніжніший і найдобріший, як наприклад, мама чи бабуся, а вимогливий і суворий як тато. дитина дуже рано починає наслідувати його, копіюючи тата чи маму в усьому: в рухах, інтонаціях, смаках і т.д.

Своє оточення, своє коло спілкування, свої взаємини, якщо хочете, своє становище й авторитет, у ваших сина чи доньки і в дошкільному закладі. І батьки мають це знати і враховувати.

Якщо донька звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дівчинкою, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у дівчинки, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.

Щоб правильно виховувати дитину, треба дуже добре знати її. Якщо батьки помітили щось тривожне, незрозуміле в діях і в характері дитини, вони мають негайно звернутися по допомогу до кваліфікованого фахівця - психолога, педагога, лікаря.

Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну,яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.

Лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.

Практичний психолог у Дружківському ДНЗ №4 "Сонечко"